09/02/2026
А якщо не чекати весну?..
Зараз усім дуже складно.
Холодно.
Години без води.
Доби без світла.
Тижні без тепла.
Усі проєкти ніби на паузі.
«Режим виживання», — каже моя подруга.
І ми гріємо одне одного словами:
скоро весна, зима не вічна, залишилось трохи…
Але це наше життя.
Іншого в нас немає.
І зими 2025–2026 уже не буде.
І так хочеться, щоб вона залишилась у пам’яті
не лише цим безпросвітним холодом.
Може, якщо є сили — записатися на курси,
які давно хотілося пройти.
Навчитися чомусь новому.
Моя приятельниця, наприклад, почала в’язати сумочки.
Може, нарешті замінити ту стару пломбу.
Інша подруга каже:
я радію, коли їду до стоматолога — там так тепло. Відігріваюся.
Якщо є трохи грошей —
сходити з другом, чоловіком або з дітьми
в те нове кафе,
де тепла піца і гарячий чай.
А потім купити кілька шоколадок
і занести в найближчий пункт обігріву —
там з радістю зроблять найсмачнішу каву.
А якщо можна залишитись вдома
і зовсім немає сил спускатися й підійматися пішки
з вашого 20-го поверху в холодний лютий —
можна завантажити в телефон серіал,
який давно хотілося подивитись.
Або читати під трьома ковдрами
в шерстяних шкарпетках книжку,
яку так хвалила сестра.
Давайте додамо трохи життя цієї зими..
Вона ні в чому не винна.
