24/11/2022
Нічого не писала про війну на сторінці, бо чесно кажучи, хотілось мати хоч щось, чого війна не торкнулась. Але сьогодні накипіло!
Вже 23 години без світла. Нарешті з'явився зв'язок, кілька годин тому дали воду. Майже добу без зв'язку - таке собі задоволення, бо не знаешь, що коїться навкруги. Але в нагоді опинилось радіо нашого молодшенького (хоча рік тому, його дитяче бажання на Новий рік отримати радіо від Діда Мороза, нас неабияк здивувало і навіть викликало посмішку), так от вчора, ми позабирали всі свої слова назад. Але я не про те!
Мабудь ці кляті м@скалі думають, що позбавивши нас світла, ми швидше підемо на перемовини. Ага, щас!!!
Перше, про що я подумала коли пропав зв'язок: "А як наші хлопці на передовій тепер будуть тримати зв'язок". Чоловік заспокоїв, сказав, що є рації та Starlink. Ок, я видихнула.
Перше, що я зробила коли з'явився зв'язок (звісно після того як повідомила рідних, що ми на зв'язку), це шукала кому можно задонатити на окопні свічки для хлопців на передовій. І я впевнена, що більшість українців не сиділи та посипали голову попілом від того, що ми за хвилину опинились без всіх благ до яких звикли, а просто приймали цю реальність, шукали шляхи вирішення проблем і думали як допомогти один одному. Так от, що я хочу сказати цим клятим к@цапам: "Не міряйте нас по собі! Ми на раби як ви! Ви не змусите нас піти на поступки лише через те, що немає світла. Ми це переживемо і станемо тільки сильнішими! І нічого крім лютої ненависті та презирства ви в нас не викликаєте і вже ніколи не будете. Вам нас не залякати!"