16/04/2025
Садочків у моєму дитинстві не було, тому мене таки виховала вулиця. Але вулиця у нас гарна: мені були раді у кожній хаті. Баба Даша переді мною могла розкладати свої скарби, які вона "наготовила на смерть" - і я годинами перебирала оксамитові стрічки. І все дивувалася - навіщо на смерть таке коштовне і гарне? Баба Параска була майстринею випитати, що сьогодні готують мої дід з бабою і обов"язково чимось нагодувати. Баба Ганна обов"язково пригощала бубликом з маком (величезний такий, м"який та запашний і з маком. Як зараз пам"ятаю - коштував 5 копійок) та шматком вареної ковбаси. Я була дитиною "не з бідної сім'ї", ковбасів та мнясів з рибами у нас було завжди. Але ото як баба Ганна пригощала - то було найсмачніше (пишу й досі смак та запах відчуваю). А може найсмачніше те все було, бо баба Ганна казала завжди, що то "гостинець від зайчика". Здається, я дістала до чортиків тими зайцями своїх батьків: питала, де ті звірі ковбасу з бубликами беруть. Треба нам терміново завести таких зайців. Дістала таки, бо згодом щось "від зайчика" почав все частіше приносити тато.
А потім (ну це вже "пороблено й задавнено") - чоловік.
І оці зайчикові гостинці мені завжди найсмачніші.
Сьогодні зайчик здебільшого щось уже нашим дорослим донькам передає. Але мені й досі перепадає смаколиків. І я вже думаю, скільки років тому вуханю? Старенький вже, мабуть...
Та й вирішила трохи допомогти, чи що. Вигадала таку от штукенцію, щоб його гостинці презентабельніше виглядали для сучасних дітей.
Коробочка у формі яйця.
Розміри: 27 на 20 см, глибина 7,8 см.
Кришка прилягає щільно.
Легко вміщає кілограм яблук))) або пару кіло цукерок.
450 грн.
