28/10/2020
Історія вікон. Old vs Modern.
На ранньому етапі розвитку цивілізації вікон як таких не було. Давні помешкання усіх регіонів вікон не мали. Аж до Середньовіччя отворами в стінах були просто прорізи, які прикривали шкурами тварин чи тканиною. Для цієї мети використовували також волячий міхур, плівку, зняту з живота тварини, яка пропускала світло всередину житла.
У Стародавньому Римі використовували вікна без скла. Причому їхня форма була прямокутною, однак усередині вікна створювали спеціальні прикраси, у тому числі з каменю. Перші скляні вікна з'явилися в епоху Римської імперії, але дозволити собі таку розкіш могли лише дуже заможні громадяни.
На Русі в XI—XIII століттях склодуви освоїли техніку виготовлення товстостінних круглих вікон діаметром 20-30 см, для чого розплав скла виливали на металеву плиту. Також люди використовували слюдяні вікна, складені з оброблених шматочків слюди. Такі вікна пропускали більше світла порівняно з вікнами з каламутного товстого скла. В українськх селах XIX століття можна було спостерігати різні етапи еволюції вікна: волокове вікно із засувкою, напівпрозорі вікна з міхуром (за свідченням польських етнографів, їм передували вікна з напівпрозорими пластинками смоляного дерева), вікна з вмазаного в стіну шматка скла, і нарешті, вікна, близькі до сучасних. Отто фон Гун, описуючи село в околицях Яготина, зазначав, що «вікна там кожний господар робить такої величини, яке має шкло, що його пощастило йому здобути». Вікна селян були з товстого зеленого скла, справжні шибки, згадувані з XVIII століття, траплялися тільки в панів[2].
Традиційна українська хата мала, як правило, не менше трьох вікон: у чільній стіні — двоє навпроти печі (перепічні) та третє навпроти столу (застільне, покутне). Робили й маленьке віконце у причілковій стіні (запічне)[3].
Віконні пройми у старовину часто зачиняли віконницями — дерев'яними дверцятами, які могли складатися з одної або двох стулок.
В Україні найчастіше трапляються звичайні прямокутні вікна. Вони складаються зазвичай з кількох стекол (шибок), вставлених у раму, і обладнані кватиркою для провітрювання приміщення. Рама кріпиться у віконній проймі, бокові частини її розширяються назовні і називаються лутками (розм. косяки). Під рамою всередині приміщення розміщається широка дошка — підвіконня чи лутка, зовні — фартух для захисту стіни під вікном від вологи. Ззовні раму можуть оздоблювати наличниками.
У деяких країнах у період Нового часу існував податок на вікна.
Модерн Захід
Свої у кожному домі